Днями у Києві презентували нову короткометражну стрічку «Дорога».
– Цей фільм, тривалістю 22 хвилини, – про 13-літнього хлопця, який живе у невеликому українському селищі, – ділиться новиною режисер і постановник стрічки Максим Ксєнда. – Хоч у нього є мати, а батько невідомо де, він живе в інтернаті, бо рідним не потрібний. Разом з однолітками створює небезпечну розвагу: катається на інвалідному візку, який прив'язує до далекобійної фури. Оті кілька кілометрів, що проїжджає, – небезпечні для життя, і саме цей екстрим і заворожує підлітка. Але цього разу водій, що керував фурою, помітив причеплений до машини візок. Чоловік знайомиться з хлопцем, який починає грати роль інваліда. Врешті водій стає дуже близькою людиною для безбатченка. Позбавлений уваги рідного батька, підліток зустрічає того, хто ідеально відповідає цій ролі і стає визначальним у його подальшому житті.
Режисер каже, що всі актори, які знялися у фільмі – непрофесійні, адже це – підлітки, які виховуються в українських сиротинцях.
– Ми об'їздили кілька інтернатів, провели проби серед хлопців, – розповідає Ксєнда. – Спершу проводили репетиції у звичайних міських умовах, потім їздили з ними безпосередньо на об'єкт і репетирували там. Виконавець головної ролі – простий хлопець із Боярки Женя, від якого свого часу відмовилися батьки.
Цікаво, що хлопця усиновила сім'я з США. Ксєнда зізнається, що частково це стало проблемою, адже треба було встигнути усе відзняти до від’їзду Жені. Те, що його всиновлюватимуть, з’ясувалося уже в процесі знімань.
Творці фільму продемонстрували кілька кадрів «соціально важливої» «Дороги». У них підлітки гуляють на якомусь закинутому звалищі, говорять українською, але й матюкаються.
– Це – частина нашого життя, його правда, – коментує режисер. – Наше завдання – не тільки потакати глядачеві. Ми не знімали авторське брутальне кіно, постаралися зробити так, аби фільм не був важким, це не «чорнуха». Глядач має повірити, що то він – на екрані, щоб побачене не відвертало, а діяло. Гра хлопців доволі серйозна, тому нецензурщина між ними виправдана.
У цілому стрічка висвітлює соціально значиму тему самореалізації в суспільстві тієї молоді, яка не отримала належного виховання і походить з нещасливих сімей. Творці фільму намагатимуться не лише популяризувати якісне українське кіно на міжнародній арені, а й привертатимуть увагу до цих вічних проблем. Наразі фільм перебуває на стадії постпродакшн. Заплановано його участь у престижних міжнародних кінофестивалях: приміром, уже в лютому 2013-го стрічка поїде до Берліну, відтак, як усе буде добре, побореться за відзнаку у Каннах та швейцарському Локарно. Тому український глядач зможе побачити «Дорогу» лише після усієї цієї «кінофестивальної історії».
Стрічку «Дорога» створювали на замовлення Державного агентства України з питань кіно, яке профінансувало 80% її витрат. Загальний бюджет фільму – близько мільйона гривень.
– Найбільша проблема українського кіно – це кількість та якість продюсерів, – зізнався під час презентації керівник Управління державного регулювання та реалізації кінопроектів Державного агентства України з питань кіно Станіслав Притула. – Нині для українського молодого режисера найголовніша біль – знайти продюсера, який не побоїться створити проект, що його подаватиме на фінансування у Держкіно або до європейських фондів, які залюбки допомагають коштами дебютантам. Водночас маємо відроджувати українське режисерство, створювати нове покоління кінотворців та навчати продюсуванню.
Пан Притула повідав про стан державного фінансування українських кінопроектів. Зокрема те, що програма виробництва і поширення національних фільмів нині налічує 17 дебютних робіт, у тому числі відомий проект «Україна, гудбай», який складається з 32 новел різних режисерів, 16 із яких профінансувало Держкіно.
– Коли дивимося ці стрічки на екрані, то розуміємо, що це гострі проблеми країни, які необхідно вирішувати, – додав він. – До того ж уже помітна тенденція до відродження вітчизняного кіно. Згадаймо молоду українську режисерку Марину Вроду, яка на кінофестивалі у Каннах здобула «Золоту пальмову гілку», короткометражний фільм Мирослава Слабошпіцкого «Ядерні відходи», який нещодавно у Локарно отримав «Срібного леопарда». Нагороди на таких світових кінофорумах свідчать не лише про високу якість, а й про актуальність українського кіно. Цьогоріч на екрани вийшов повнометражний український фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» режисера Михайла Іллєнка, який зібрав в українському прокаті 2 мільйони гривень! І це при тому, що мав лише десять-дванадцять плівкових копій та близько двадцяти цифрових. Понад те, ця стрічка потрапила у лонг-лист цьогорічних номінантів на премію Американської коноакадемії «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою». Переконаний, фінансовий успіх фільму пояснюється не так бажанням подивитися, ану, що там українці зняли, а тим, що день за днем серед глядачів поширювалася інформація про якість цієї стрічки.
«Дорога» – четвертий короткометражний фільм у доробку режисера Максима Ксєнди, який здебільшого знімає рекламні відеоролики.
– Чи не найважливіше для фільму, аби гроші, які на нього витратили, виднілися у кадрі, – зізнався режисер.
Сумно?
0 коммент.:
Отправить комментарий