Олексій Шапарєв – режисер першого в Україні 3D-мультфільму «Ескімоска». Фільм знімали близько півроку на кіностудії HanzhonkovFilm за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Історія про маленьку дівчинку, її батьків та друзів, які живуть в Арктиці підкорила не тільки українського глядача, а й зацікавила російські, американські та канадські телеканали.
Зараз Олексій працює над рядом мультфільмів і повнометражною стрічкою – молодіжною мелодрамою про столицю – «Київський торт». Кореспондент «СОДИ» вирішив поговорити з ним про його захоплення професією мультиплікатора, її особливості, про труднощі виробництва анімаційного кіно в Україні та про ті самі мультфільми, які зараз знімаються.
Початок захоплення професією
Все почалося ще в дитинстві. Пам’ятаю, в кінотеатрі крутили підбірку різних чорно-білих мультиків. То був справжній альманах з арт-робіт: там танцювали жуки з виделками, восьминоги-степісти тощо. Наприкінці 70-х – початку 80-х цього всього не показували по телевізору. Це було чимось неймовірним і безперечно мене вразило.
В зрілому віці просто не було грошей, щоб знімати своє анімаційне кіно. Тому ми почали робити stop-motion та ліміту.
Перший мій мультик був ляльковий. Це був музичний кліп – свого роду експеримент.
Зараз окрім мультфільмів, я знімаю рекламні ролики. Це для мене своєрідне тренування. Щоразу береш планку вище, намагаєшся придумати нові кадри, нові композиції. Хоча зазвичай замовники люблять простіше, бояться чогось нового.
Особливість професії
Коли створюєш історію, у тебе немає жодних обмежень. У мультфільмі можливо все, і глядач це сприймає. Наприклад, герой дістає з маленької кишені величезний літак і ніхто в цьому не сумнівається.
Для мене мультфільм – це улюблена робота і частина життя. Може, у своїх історіях я й відходжу від суворої реальності, але дітям подобається.
Філософія професії
Я думаю, що у кожної людини своя філософія, і в професії мультиплікатора кожен режисер просуває власне світобачення. Я особливо не замислююся над цим, просто намагаюся робити так, як мені подобається.
Завдяки мультфільму до глядача можна донести все, що завгодно. Від розривної комедії до повної утопічної меланхолії. Від позитиву і любові до відчайдушної ненависті.
Межа між вигадкою і реальністю
Все залежить від автора і жанру фільма. Для анімаційного мейнстріму є певні рамки і закони жанру, а для авторського фільму немає кордонів. Ось, наприклад, голландський мультиплікатор побився зі своїми персонажами – і де тут межа між реальністю і вигаданим?!
Відчуття
Після закінчення роботи над мультфільмом у мене неоднозначні відчуття. З одного боку радість, що, нарешті, все зробили, з іншого – незадоволеність, розуміючи, що могло б бути краще.
Ідея створення “Ескімоски”
Йшов вулицею і побачив чукчу, який роздавав листівки біля ресторану. Так я придумав історію про трьох ескімосів-експериментаторів.
Для «Ескімоски» я змалював зі своїх дітей манеру їх поведінки. В усьому іншому мої діти відрізняються від героїв фільму.
Успіх “Ескімоски”
Успіх цього проекту – це винагорода за довгий шлях. Він пройшов багато стадій і я думаю, що він залишився чистим і чесним. Було багато труднощів і багато людей навколо. Але, на щастя, всі негативні і всі, хто міг зашкодити проекту пішли. Залишилися тільки добрі й позитивні люди. Тому фільм вдався.
Вартість
У середньому хвилина анімації коштує від 15 000 євро. Але ціна може досягати і 50 000 євро. Все залежить від технологій і персоналу, який працює над проектом.
Проблеми українського анімаційного кіно
Потрібно зробити все можливе і неможливе, щоб ситуація з виробництвом мультфільмів в Україні зрушилася з місця. І справа не тільки у фінансуванні з боку держави. Немає професійних сценаристів, мало художників, які можуть розробляти арт-концепти. Майже немає режисерів, немає професійних продюсерів, немає підтримки з боку дистриб’юторів. Якщо робити суто національний продукт, то практично неможливо повернути за рахунок продажів в Україні вкладені у виробництво гроші.
Якщо Україна буде намагатися щось робити, шукати власний шлях, то років через 10 зможе заявити світові про те, що і у нас робляться мультфільми. Я зараз кажу про мейнстрім, про ті фільми, які показують у кінотеатрах, ті, які роблять збори по всьому світу. З авторським анімаційним кіно у нас якось та складається, але уваги до нього мало. Його в основному показують на фестивалях. І критики, як правило, прихильні.
Нові проекти
У нас багато ідей. Зараз я почав робити давно задуманий проект – історію про скіфів. Уже написано сценарій першої легенди за мотивами писань Геродота. У планах – створення альманаху з декількох фільмів про скіфів.
Працюємо над сценарієм Трьох товстунів.
Ще в планах почати роботу над трилогією «7 international» – це пригодницький комікс про сім відчайдушних гонщиків з різних країн. У першій історії хлопці на спортивних літаках влаштовують гонку навколо земної кулі по 48 паралелі, але під час гонки вони потрапляють у полон до повітряних піратів, ватажок банди є членом Світового уряду – таємної організації, що керує світом. У другій частині вони ганяють на супер-машинах нічним містом і під час гонки потрапляють в епіцентр зіткнення Інтерполу та світового уряду, агенти організації викрадають «Царську піраміду» – багатомільярдний раритет. У третій частині герої підкорюють океан на понад швидкісних катерах. Шляхи їх приводять на безлюдний острів до самого лігва Світового уряду.
Улюблені мультфільми
У дитинстві мені найбільше подобалися мультфільми «Музична скринька» і «Три банана», а зараз – це «Пригоди Тінтіна», «Монстер(не монстр?) в Парижі» і «Brave».
Метри-мультиплікатори
Chris Wedge, Bibo Bergeron я вважаю метрами анімаційного кіно.
Мультики і дорослі
Дорослі обов’язково повинні дивитися мультфільми. По-перше, це підіймає настрій. По-друге, проводиш час з дитиною і сім’єю. По-третє, заряджаєшся позитивною енергією.
Текст: Володимир ВолощукФото: Анна Бешкенадзе, Dima Malichev Джерело: СОДА, via Гуртом
0 коммент.:
Отправить комментарий