«Заходить старий Івченко, батько режисера, й каже: «Хлопці, ви — гарні хлопці. Дивіться, це перший і останній фільм з оселедцями. Більше такого кіна не буде. Так що будьте серйозними та обережними — не пропийте його»... Так у 1972–му на Полтавщині почалися зйомки «
Пропалої грамоти»...
«Горілки пити не будемо... Може, трішечки — відро»
40 років тому на Полтавщині, поблизу річки Псел, гарцювали красиві чоловіки на конях: Іван Миколайчук, Федір Стригун, Михайло Голубович, Анатолій Барчук, Володимир Шакало, Василь Симчич. На прицілі кінокамери їх тримали режисер Борис Івченко та оператор Віталій Зимовець. Усі багато жартували, щось вигадували й, звісно, пили оковиту — на те вони й козаки! Але умів козак пити — умів і робити. Так створювався легендарний фільм «Пропала грамота», який не отримав жодної професійної кінонагороди, але виховав кілька поколінь українців i здобув неофіційне звання найулюбленішого фільму.
