Прислуга. Съёмка и подбор костюмов в духе времени

Для истории, случившейся в Миссиссиппи 1960-х, место имеет почти столь же важную роль, что и люди. Вот почему было решено снимать адаптацию популярной новеллы Кэтпин Стокетт "Прислуга", компании Dream Works Pictures, в Джексоне, Миссиссиппи, в местечке Магнолия.

«Мне хотелось, чтобы Миссиссиппи стал отдельным героем фильма», заявляет режиссёр Тэйт Тэйлор, коренной житель штата Миссиссиппи, и друг автора. «Фильм касается жертв людей, столкнувшихся с экономическими и социальными затруднениями, и мне хотелось возвратиться туда, где эти трудности имели место быть».

К всеобщему удивлению, особенно, учитывая налоговые льготы в соседней Луизиане, Тэйлор добился того, что кинопроизводство развернулось в Гринвуде, где-то в 100 милях от Джексона.

«Когда я приступил к проекту - ещё до вовлечения студии – я был уверен, что Тэйт будет вынужден снимать фильм в Луизиане, из-за налоговых льгот, и попытался подготовить его к этому факту», вспоминает Марк Рикер, давний приятель Тэйлора, и художник-постановщик Прислуги.

Рецензия на фильм Прислуга от Анна Купінська

Між нами, дівчатами
Є категорія голлівудських фільмів, які подивишся, і одразу розумієш, що номінація на "Оскар" їм гарантована. Стрічка "Прислуга"/ The Help, що від 18 лютого в українському прокаті, якраз такого штибу. В ній є майже все, що може зацікавити кіноакадеміків: зображення расової, соціальної і гендерної нерівності, а також боротьба з ними на тлі важливих процесів американської історії. У цій стрічці одразу видно, хто хороший, а хто ні, і добро, після численних перепитій, таки перемагає зло.

Дія у картині відбувається на початку 1960-х років у маленькому містечку, що в штаті Міссіссіппі. Туди після навчання у Нью-Йорку повертається місцева дівчина Скіттер (Емма Стоун). Вона мріє стати письменницею і шукає матеріал для своєї книжки. Її увагу привертає чорношкіра прислуга, яка, за давньою традицією цих місць, виконує всю хатню роботу за білих хазяїв. Ці жінки з самого дитинства знають, що будуть служницями, як їхні бабусі та матері.

Чорне населення міста живе у страшних злиднях, проте багаті та білі містяни сприймають такий стан справ природнім. Вони цілком щиро вважають негрів "нижчою расою" і вигадують для них щоразу принизливіші настанови, на кшталт окремих туалетів, адже "хто знає, чим вони можуть хворіти".

Після демократичного Нью-Йорка ці звичаї здаються Скіттер жахливими і вона вирішує написати книжку про чорношкірих служниць. Спочатку жінки неохоче розповідають свої таємниці, адже бояться втратити роботу. Та згодом нестерпне життя примушує їх розкрити справжні обличчя своїх зовні порядних білих господинь.

Рецензия на фильм Прислуга

«Черное и белое», автор Анатолий Ющенко

1960-е, Америка, штат Миссисипи — тот самый штат, где круглый год цветут магнолии, тот самый штат, чьему законодательно пестуемому расизму Алан Паркер посвящал свою «Миссисипи в огне». Пока в монохромных телевизорах сияет необъяснимой уверенностью лицо Мартина Лютера Кинга, а по радио что-то бубнят об очередной жертве ку-клукс-клана, эффектно причесанные домохозяйки пьют за светскими беседами мартини. Сомнения в безмятежности происходящего закрадываются лишь в курчавой голове героини Эммы Стоун, парадоксально устроенной для 60-х годов барышни, мечтающей по ночам не о красавце-муже, а о журналистской карьере. Пытаясь доказать нью-йоркскому издательству свою профессиональную состоятельность, девушка берется за априорно скандальный материал — за книгу, в которой чернокожая прислуга рассказывает о своих высокомерных работодателях, подзабывших почему-то об отмене рабства. Интервьюируемые в подпольных условиях женщины поначалу сильно боятся говорить, однако вскоре решаются нарубить от плеча всю правду-матку, чтоб белые щечки зазнавшихся буржуа залились, наконец, стыдливым румянцем. Отчасти добиться желаемого получается. Правда, от всего этого всем становится только хуже…